Обезціненність

 Усвідомив, що люди зовсім не цінять просте перебування тут. Вони прийняли існування, життя, втілення в матеріальному тілі як данність. І зовсім не цінують унікального шансу данного їм Всесвітом.
Люди поринули в рутину надуманих проблем і не бачать краси, багатства, "изобилия" )) і достатку оточуючого їх буття.
 Бути тут - це вже радість, дихати, - це вже здобуток, мати можливість змінювати і покращувати свій Світ - це вже велика розкіш.

Дякую :-)

Невідданість

Усвідомив і на собі, і спостерігаючи за людьми, що вони не віддаються будь якій справі тотально на всі 100%.

Кожен робить як небуть,
аби світла не дістати.
І не глянути на путь,
і себе в нім не впіймати.

І не бачить власний шлях,
і свою дорогу,
Кожен йде аби лиш як,
поспішаючи в тривогу....

Поспішає він кудись,
десь далеко манять справи,
Тут він буде лиш колись,
а не зараз, не тотально...

Не залишишся отут,
і не будеш ти на світі,
Роки твої промайнуть,
як струмки несамовиті.

Роки твої пролетять,
і не був ти тут тотально,
не відчув життя ти смак...
все минуло нереально...

Тож іди, не поспішай!
Йдеш завжди ти тільки зараз.
Кроки Світу віддавай,
Щоби мить твоя лишалась.

Дякую:)